Розглядаючи питання підбору оптимального теплонасоса земля-вода, потрібно відразу відзначити, що монтаж такого обладнання обходиться дорожче за монтаж інших видів альтернативних нагрівачів. Причина цього – необхідність проведення масштабних земляних робіт на різних глибинах. Так, для горизонтального розташування комунікацій, що відбирають тепло, потрібно розміщувати їх на великих площах, на глибині - нижче промерзання грунту. А для вертикального монтажу потрібно бурити свердловину для розміщення спеціального геотермального зонда. Такі вимоги обмежують застосування ґрунтових теплових помп, які проблематично використовувати на невеликих присадибних ділянках. Тим не менш, облаштування геотермального опалення дозволяє не лише згодом окупити витрати на нього, а й суттєво зменшити подальші витрати на комунальні послуги.
 Для прокладання зовнішніх трубопроводів системи типу «земля-вода» потрібні міцні полімерні труби з хорошими експлуатаційними характеристиками. Для їх монтажу за допомогою екскаватора викопується довгастий котлован, на дно якого комунікації укладають горизонтально приблизно за тією ж схемою, що застосовується для контурів опалення підлоги. При цьому використовується площа з розрахунку 25-50 м2 на кожен кВт потужності наявного теплового насоса. Як уже було зазначено, глибина котловану повинна бути нижчою за максимальні позначки промерзання ґрунту в конкретному регіоні, а всі точні довжини та крок укладання труб визначаються при проведенні розрахунків, виконувати які мають виключно фахівці. В іншому випадку обладнання не тільки може виявитися неефективним, а взагалі перестати функціонувати належним чином.
 Зрозуміло, горизонтальний монтаж комунікацій теплових насосів підходить лише власникам щодо великих земельних наділів. Особливо з огляду на те, що задіяні для цього площі вже неможливо використовувати ні для городніх грядок, ні для висадки дерев. Зверху можна облаштувати лише газон чи квіткові клумби. Відповідно, власникам невеликих ділянок доводиться обмежуватися вертикальним монтажем глибинних зондів, які заглиблюються в нижні шари грунтів, і не займають корисних площ поблизу поверхонь. Але цей спосіб установки теж має значний недолік – це його трудомісткість, пов'язана з необхідністю застосування спеціальної будівельної техніки. Очевидно, що в такому випадку витрати на монтаж суттєво збільшуються, особливо якщо необхідно ставити кілька зондів.
 Втім, майбутнім власникам подібних нагрівачів необхідно враховувати, що і при горизонтальному, і при вертикальному монтажі всі будівельні та налагоджувальні роботи займають щонайменше місяць. Ну а для горизонтального розташування комунікацій теплового насоса на ділянці свердловини бурять глибиною від 20 м до 150 м. У кожну з них опускаються спеціальні геотермальні зонди, попередньо підключені до помпи. Кожен з них є відносно невеликим оголовком з приєднаними трубами. Потрібна кількість таких свердловин і зондів, а також глибину їх занурення та оптимальний діаметр приєднувальних трубопроводів прораховують окремо для кожної конкретної ділянки. І, як і у випадку із горизонтальними комунікаціями, такі розрахунки виконують лише професіонали – на основі даних, отриманих під час проведення геологічної розвідки.
 Після завершення буріння та монтажу зондів, приєднані до них труби укладають у колекторну криницю. Від нього у напрямку до теплового насоса йдуть дві магістральні лінії - подача і зворотна, з ізоляційними покриттями. При цьому діаметр магістралі залежить від загальних розмірів системи обігріву, що обчислюються при створенні її проекту, а також площі приміщень, яке необхідно опалювати. Іноді цей параметр досягає 160 мм. У свою чергу, найважливіший критерій підбору теплових помп ґрунт-вода – потужність, що також визначається після розробки комплексного проекту мережі опалення будинку, що дозволяє точно цінувати його потреби у теплі. В даному випадку це важливо не тільки для того, щоб не купити занадто слабке обладнання або занадто продуктивне, а значить - споживає зайву електроенергію, що постійно споживає.
 У випадку з геотермальними мережами типу «земля-вода», при встановленні дуже потужного обладнання, що відбирає із ґрунту занадто багато тепла, ґрунт навколо трубопроводів просто почне промерзати. А з урахуванням того, що в ній завжди міститься певна кількість вологи, у таких випадках ймовірно утворення навколо труб повноцінної крижаної кірки, після появи якої насос взагалі припинить працювати. Відповідно, потреби в теплі для конкретної будівлі прораховуються з урахуванням її тепловтрат, витрати енергії в її частинах, а також наявності або відсутності додаткового контуру гарячого водопостачання. Цю роботу теж варто довіряти фахівцям, але пробний та приблизний розрахунок за бажання можна виконати навіть особисто.
 Алгоритм розрахунку потужності теплового насоса ґрунт-вода для приміщень зі стелями висотою не більше 2,7 м такий:
  - Розраховується загальна площа всіх приміщень, які потребують обігріву;
  - Кількість енергії для цієї мети береться із середнього значення 0,07 кВт на 1 м2;
  - Щоб обігріти будинок на N квадратних метрів, необхідно помножити N · 0,07 кВт;
  - Ну а для забезпечення потреб у тепловій енергії мережі гарячого водопостачання до отриманої цифри додають ще 15-20%, або N · 0,07 · 0,8 або N · 0,07 · 0,85.
  
 Згідно з усередненими приблизними розрахунками, для обігріву будинку площею 100 м2 необхідно витратити близько 7,5 кВт/год енергії. Для такого випадку вертикальні зонди ґрунтового теплового насоса потрібно помістити в ґрунт на глибину 110-115 м або відвести під горизонтальні трубопроводи 250 м2 площі прилеглої земельної ділянки. Насамкінець, варто відзначити, що з двох описаних вище способів укладання комунікацій для обладнання, що розглядається, більш ефективним визнаний вертикальний метод. Завдяки тому, що на великих глибинах температура ґрунтів завжди виявляється вищою і стабільнішою за рахунок впливу енергії земного ядра, вертикальне укладання забезпечує максимальний ККД теплової помпи. Більше того, геотермальні зонди дозволяють теплонасосу надійно працювати протягом багатьох років, без збоїв та поломок.