Сантехнічні сифони та переливи повсюдно використовуються для транспортування в каналізацію забруднених стоків від кухонних мийок, умивальників, ванних, душових кабін, пісуарів, а також пральних та посудомийних машин. Закономірно, що від сфери застосування залежить конструкції, габарити і навіть матеріали подібних виробів. При цьому різні види сифонів можуть, як оснащуватися переливами, так і функціонувати без них. А основна перевага всіх цих пристроїв полягає в їх простоті, що дозволяє їм відводити рідини без використання будь-яких механічних пристроїв, тобто самопливом. Ця якість дає можливість легко розбирати і збирати їх знову для вилучення дрібних предметів, що потрапили всередину, і видалення забруднень.
Ну а детальне ознайомлення з видами сифонів та переливів варто почати з вивчення відмінностей, що існують між ними:
- Сифон – це гідрозатвор, що складається з приймального патрубка з металевими гратами, що зберігає воду трубного згину або колби, а також зливного відведення, що приєднується до каналізації;
- Перелив - це труба, що з'єднує сифон з переливним отвором умивальника, мийки або ванни, що перешкоджає надмірному накопиченню в них води, а також її переливанню через краї таких посудин;
- Злив – додатковий елемент подібних сантехнічних систем, який іноді використовується для з'єднання сифона з каналізаційною трубою, якщо вони знаходяться на відносно великій відстані один від одного.
Принцип роботи сантехнічного сифона заснований на гідростатичному законі сполучених судин, загальна частина яких заповнена рідиною, що покоїться. В даному випадку для цього служить трубний вигин або колба, що розміщуються нижче зливного отвору каналізації. Завдяки цьому в них завжди залишається вода, що створює гідрозатвор, за рахунок якого неприємні запахи не можуть проникнути в приміщення зі стічних труб. Якщо сифон додатково оснащений переливом, то така трубка одним своїм краєм підключається до верхньої частини, а інший її край з'єднується зі зливним отвором умивальника, миття або ванни. Таким чином, у випадках, коли вони надмірно заповнюються водою, надлишок рідини йде в каналізацію через перелив, що дозволяє не допускати затоплення приміщень.
А основна класифікація сучасних сифонів ділить їх на 3 основні види за компонуванням:
- Пляшкові сифони – отримали свою назву через схожість форм основних конструктивних елементів – приймального патрубка та колби з пляшками. Подібні сантехнічні пристрої були розроблені найпершими серед інших аналогів, а своєю появою вони зобов'язані бажанням європейської знаті легко знаходити випадково втрачені під час вмивання дрібні коштовності;
- Трубчасті сифони – це жорсткі конструкції, що складаються зі звичайних вигнутих труб. На відміну від пляшкових аналогів, такі вироби мають менше елементів, що стикують, що робить їх більш міцними і надійними. При цьому, сифони трубчастих типів габаритніші, через що для виконання їх монтажу під сантехнічними приладами має бути достатньо вільного місця;
- Гофровані сифони – виготовляються з гнучких гофрованих поліпропіленових труб, які згинають та фіксують за допомогою хомутів або без них. Аналогічним чином коригують і довжини подібних конструкцій, основні переваги яких полягають у простоті монтажу та повній відсутності стиків, що виключає появу протікань у процесі тривалої експлуатації.
А друга класифікація сифонів і переливів розрізняє 7 найпоширеніших видів подібних сантехнічних пристроїв, виходячи з їх конструктивних характеристик:
- Сифони без переливів - мають найпростіші компановки і відрізняються дешевизною, але в даний момент використовуються досить рідко через недостатню практичність та відсутність захисту від затоплень приміщень;
- Сифони з переливами – найбільш затребувані та випускаються у величезній різноманітності модифікацій, серед яких є моделі для ванн, умивальників, мийок, і не тільки – пляшкових, трубчастих та гофрованих видів;
- Сифони з відгалуженнями – призначені для монтажу під декількома мийками або умивальниками таким чином, що з їх зливних отворів забруднені стоки перетікали кількома відводами в одну колбу, а вже потім у каналізацію;
- Сифони для побутової техніки – а саме для пральних, посудомийних машин та кондиціонерів є найменшими сантехнічними виробами, які можуть, як монтуватися під плиткою, так на різних поверхнях;
- Приховані сифони - зазвичай ці теж досить компактні вироби є частинами душових кабін, а тому розташовуються під їх піддонами, або вмуровуються в підлоги та стіни, що додає їм естетичності, але ускладнює обслуговування;
- Сифони з ручним управлінням – щоб злити з них воду, потрібно потягнути за ланцюжок, яким спеціальна заглушка прикріплена до отвору переливу, або повернути ручку, за допомогою якої відкривається отвір для зливу рідини;
- Універсальні сифони – відрізняються найскладнішими конструкціями, в яких є відводи для підключення відразу кількох сантехнічних та побутових приладів, наприклад – двох мийок, а також пральної та посудомийної машин.
У свою чергу, третя класифікація сифонів і переливів поділяє їх також на 5 видів, з урахуванням матеріалів, що застосовуються для їх виготовлення, за винятком сплавів:
- Сифони з пластику – є найпоширенішими, завдяки максимальній практичності, легкості монтажу, непідданості корозії та простому догляду. Плюс – цінової доступності та найбільшої кількості модифікацій;
- Сифони зі сталі – поступово набувають все більшої популярності за рахунок поєднання міцності, естетичності та гігієнічності. Крім того, подібні пристрої мають дуже великі експлуатаційні терміни;
- Сифони з латуні – дуже ефектно виглядають, а також не бояться корозії. Тим не менш, такі пристрої поступово окислюються, в результаті чого на їх пошкоджених частинах починають накопичуватися відкладення, що призводять до засмічення;
- Сифони з бронзи – за своїми характеристиками багато в чому подібні до латунних аналогів, а тому мають, у тому числі, і декоративну цінність. При цьому вони також схильні до окислень, що провокують поступове накопичення засмічень;
- Сифони з чавуну – не відрізняються естетичності, зате легко витримують найскладніші робочі умови. Подібні пристрої зазвичай ставлять у громадських вбиральнях, а також у місцях, де в каналізацію зливаються агресивні рідини.