Газові колонки (проточні газові водонагрівачі)

Перед розглядом комплектацій газових колонок для нагрівання води, перш за все, слід зазначити, що всі подібні пристрої для забезпечення функціонування закономірно необхідно приєднувати до централізованих газопроводів. Що, зрозуміло, суворо заборонено робити самовільно, оскільки це небезпечно та незаконно. Відповідно всі майбутні власники побутових газових колонок повинні розуміти, що купити такий нагрівач недостатньо. Потрібно буде ще й отримати всі необхідні дозволи у місцевих контролюючих органів, а також забезпечити підключення такого апарату кваліфікованими фахівцями з відповідними допусками. Що ж до конструкцій колонок, що працюють на газі, то хоча їх різні моделі і частково відрізняються між собою, але стандартна будова даних нагрівачів має на увазі наявність:

• водяного вузла;
• Газового пальника;
• Камери згоряння;
• Теплообмінника;
• Патрубка димоходу;
• Патрубка подачі газу;
• Патрубка підведення води;
• Патрубка відведення гарячої води;
• Запальника або системи розпалювання;
• Передній панелі з контролером;
• Сполученої з димарем витяжки;
• Вентилятори – лише в деяких моделях.

Цілком очевидно, що головним елементом будь-якої газової колонки є пальник, що підтримує горіння блакитного палива, що дозволяє отримувати тепло для нагрівання води. У верхній частині пристрою знаходяться витяжка та димар, необхідні для відведення продуктів горіння за межі будівлі. Те, як влаштовані ці важливі елементи залежить від типу камери згоряння колонки, що буде докладно розглянуто далі. Для передачі тепла від горючого палива до рідини, що нагрівається служить теплообмінник, що складається з численних трубок, по яких над пальником циркулює вода. А в нижній частині газової колонки розташовуються два патрубки – для прийому холодної, а також для відведення вже нагрітої рідини. При цьому на вході в нагрівач вода проходить через своєрідний водяний вузол, що зв'язує потоки води і газу, що також докладно описано нижче.

Не можна не відзначити, що між підводною водопровідною магістраллю та відповідним патрубком газової колонки часто монтується фільтр, що зменшує жорсткість води. Його необхідність обумовлена наявністю в централізовано подається воді великої кількості солей та інших розчинених частинок, що сприяють накопиченню відкладень у теплообміннику, а значить – і скорочення терміну його служби. За допомогою ще одного знизу розташованого патрубка проточний газовий нагрівач підключається до магістралі, по якій в нього подається блакитне паливо. У нижній частині колонки завжди розміщується її панель управління, оснащена регуляторами контролю надходження газу і води. Залежно від моделі, в якості панелі, що управляє, можуть використовуватися, як поворотні ручки, так і повноцінний дисплей. Все перераховане ховається за металевим корпусом, що знімається.

Принцип роботи газової колонки зі стандартною комплектацією зовсім не складний. Після подачі холодної води всередину нагрівача вона спочатку проходить вже згаданий водяний вузол, створюючи тиск на мембрану, яка пересуває з'єднаний з газовим клапаном шток. Клапан відкриває подачу газу, що надходить на основний пальник. Далі блакитне паливо загоряється від іскри або газового запальника, що горить, і в результаті його горіння утворюється тепло, що прямує до теплообмінника. Вода, що знаходиться в ньому, нагрівається і виводиться назовні - в комунікації мереж гарячого водопостачання. Одночасно через димар або спеціальну витяжку назовні виводяться і продукти згоряння палива, для чого газ-колонка має бути забезпечена гарною тягою.

Ну а основна класифікація газових колонок ділить їх на 2 види щодо регулювання подачі палива та води:

• Ручні газові колонки - є дешевшими і комплектуються, як мінімум, двома поворотними ручками на корпусах. Одна з них регулює подачу газу, дозволяючи слабше чи сильніше прогрівати воду. А друга змінює тиск води на вході, дозволяючи, наприклад, зменшити його, якщо збільшення подачі газу виявляється недостатньо для отримання рідини з високою температурою;
• Автоматичні газові колонки – є дорожчими та можуть самостійно підтримувати необхідну температуру. Робиться це шляхом модуляції полум'я пальника, з урахуванням напору води, що надходить в апарат. При цьому максимальні відхилення від заданого температурного режиму зазвичай знаходяться у відносно невеликих межах – від 1 до 3 °С.

Друга класифікація проточних газових нагрівачів поділяє їх на 3 види, виходячи зі способу запалювання блакитного палива:

• Газові колонки з п'єзорозпалом – запалюються вручну за допомогою розташованої на передній панелі спеціальної кнопки. Її натискання викликає замикання п'єзоелемента, що запалює запальник, який, у свою чергу, підпалює основний пальник після отримання сигналу від води, що рухається напором води. При цьому, запальник продовжує горіти, поки не буде відключений теж вручну; • Газові колонки з електророзпалом – автоматично запалюються за допомогою батарейок. При цьому, розпалювання походить від електричної іскри після сигналу штока. Тобто, у цьому випадку замість запальника використовуються електроди, які безпосередньо запалюють пальник. Це зручно, але міняти батареї потрібно раз на 2 місяці - при постійному використанні нагрівача, і раз на 6-10 місяців - при непостійному;
• Газові колонки з гідротурбінами – запалюються автоматично за допомогою міні-турбін, що обертаються під впливом водяних потоків. У цьому випадку вогонь на пальнику теж з'являється завдяки іскрі, що отримується за рахунок електрики, що генерується турбіною. Таким чином, у подібних нагрівачах не потрібно змінювати батарейки, але для їх використання необхідний високий тиск води у трубах. У свою чергу, третя класифікація колонок на газі передбачає їхнє поділ на 2 види за способом відведення продуктів горіння:
• Газові колонки з відкритими камерами згоряння – мають відкритий доступ повітря до пальників, які відпрацьовані гази відводяться у звичайні димоходы. Вони простіші, ніж їх турбовані аналоги, працюють майже безшумно, і в більшості випадків не вимагають наявності електрики. Але, прямий зв'язок між камерою згоряння та приміщенням може спричинити забруднення повітря при поганій роботі витяжки;
• Газові колонки із закритими камерами згоряння – мають закритий доступ повітря до пальників, які відпрацьовані гази відводяться в коаксіальні димоходы. Дані нагрівачі також часто називаються турбованими, оскільки повітря в них надходить завдяки вентиляторам, що нагнітають, зовні, а продукти горіння знову ж таки за допомогою вентиляторів примусово виводяться за межі будівлі.

Крім перерахованого, всі газові колонки обов'язково комплектуються різними датчиками та клапанами безпеки, кількість яких може досягати 10 штук.

Приступаючи до розгляду процесу підбору проточних газових нагрівачів, необхідно одразу наголосити, що підходити до нього потрібно максимально відповідально, оскільки дане обладнання працює з вибухонебезпечним паливом. Тому помилки при купівлі колонки, її підключення та експлуатації неприпустимі. Неважко здогадатися, що основним критерієм вибору газової колонки є продуктивність, яка залежить від потужності конкретного нагрівача, що вимірюється в кВт. Дані характеристики завжди вказуються у паспортах всіх подібних виробів. При цьому продуктивність відображає об'єм води, що нагрівається за 1 хвилину на 25 °C. Але, для цього необхідно, щоб тиск у водопроводі був не менше 0,2-0,3 бар, інакше колонка не зможе працювати. Що стосується максимумів тисків, то такі нагрівачі зазвичай витримують його стрибки до 10-12 бар, що в десятки разів вище за норму.

Перед вибором газової колонки для квартири або будинку варто заздалегідь визначити кількість літрів води, що випливає із крана за одну хвилину. Зробити це зовсім не складно, якщо є звичайний водяний лічильник. Для цього записуються його показання до моменту відкриття крана, потім кран відкривається повністю, а вода зливається рівно 1 хвилину при засіченому секундомірі. Після закриття крана з лічильника знімаються нові показання і від отриманої цифри віднімається попередня. Певне в такий спосіб число допоможе підібрати оптимальну продуктивність газової колонки. Наприклад, якщо отримана величина виявляється меншою за 10 л, то немає сенсу купувати моделі на 13-15 л і більше. Але, якщо в будинку старі труби та часті падіння напору, то оптимальною стане модель зі зниженим порогом, інакше при зниженні напору води колонка почне відключатися.

Далі потрібно з'ясувати, як визначити оптимальну потужність газової колонки. Із цим усе досить просто. Газові проточні водонагрівачі малої потужності 17-19 кВт підходять для домогосподарств з мінімальним споживанням гарячої води в одній точці її відбору. Найчастіше їх ставлять у будинках зі старими водопровідними трубами, оскільки немає сенсу витрачатися на покупку потужної колонки, якщо система може пропустити менше 10 л/хв. У свою чергу, при нормальному натиску в 10-15 л/хв можна спокійно купувати газовий нагрівач середньої потужності 20-24 кВт, продуктивності якого вистачить для двох точок відбору. Ну а газові колонки високої потужності 28-31 кВт призначені тільки для приватних будинків. Ще одна характеристика сучасних газових колонок, на яку потрібно звернути особливу увагу – це модуляція потужності, що вимірюється у % від максимальної потужності.

Цей параметр визначає, чи може змінюватись продуктивність апарату залежно від напору води. Для модуляції використовується спеціальна арматура з мембраною, яка змінює подачу газу на пальник. Нормальною вважається модуляція в діапазоні від 40% до 100% потужності приладу, що дозволяє заощаджувати паливо. Також треба відразу відзначити, що при виборі такого нагрівача варто віддавати перевагу моделям, укомплектованим мідними теплообмінниками. При цьому допускається їх покриття припоєм, але вони, в жодному разі, не повинні бути виготовлені з тонкої жерсті. Такими теплообмінниками оснащують найдешевші газові колонки китайського виробництва, але річ у тому, що їхній термін служби рідко перевищує 3 роки. Тобто загальна дешевизна нагрівача досягається за рахунок тонкого металу, який швидко прогорає, після чого доводиться купувати новий апарат.

Другою важливою характеристикою теплообмінника газової колонки є внутрішній діаметр трубок. Чим він більший – тим рідше доведеться чистити теплообмінник від накипу та інших забруднень, що потрапляють до нього зі старих водопровідних труб. Говорячи про матеріали ключових комплектуючих проточних нагрівачів на газі, не можна не відзначити, що їх водяні блоки повинні бути суцільнометалевими, тому що існують моделі, в яких вони виготовлені із пластику. Принциповість цього заснована на тому факті, що всередині такого блоку розташовується мембрана і сітчастий фільтр, що потребують періодичної заміни. Для цього доводиться розкручувати різьбові з'єднання, а якщо вони пластмасові, то такі дії досить швидко приведуть їх у непридатність, після чого доведеться змінювати весь водяний блок, оскільки його конструкція є цільною.

Крім того, вибираючи газову колонку, потрібно враховувати плюси та мінуси різних видів таких пристроїв. Так, нагрівачі з ручним управлінням максимально доступні за вартістю, але не мають функції модуляції полум'я пальника. Це означає, що при одночасному відборі гарячої води у двох точках її температура буде відчутно зменшуватися. Що не дуже зручно, особливо при прийнятті ванни. У свою чергу, газові колонки з автоматичним керуванням хоч і коштують дорожче, але значно зручніше у використанні, оскільки підтримують бажану температуру рідини самостійно. При цьому, головне, щоб нагрівання води відбувалося плавно і без різких перепадів температур, що задаються. Так як при сильному нагріванні води пальником і подальшому різкому зниженні температури слід чекати, поки вона нормалізується, що підвищує витрату рідини.

Не менш сильно відрізняються і моделі проточних нагрівачів за способом розпалювання. Найдешевшими серед них є колонки з п'єзорозпалом, що здійснюється вручну з тимчасово або постійно запаленим запальником. Вони надійніші за автоматичні, дозволяють самостійно ставити витрату блакитного палива, але такий принцип роботи збільшує споживання газу та утворення накипу в їх теплообмінниках. Більш зручними у використанні є газові колонки на батарейках, але їх не можна встановлювати у приміщеннях високою вологістю. В іншому випадку всередині пластикового футляра з батарейками накопичуватиметься конденсат, що перешкоджає отриманню іскор. Ну а найпрактичнішими є газ-колонки з гідротурбінами, але для їхнього обертання потрібен високий тиск води від 0,3 бар, який є не скрізь. Також вони працюють із невеликим свистом.

Вкрай важливою для безпечного використання частиною будь-якого проточного нагрівача є димар, який обов'язково виводиться на вулицю. Чим апарат потужніший, тим ширший його діаметр. При цьому бюджетні газові колонки необхідний для горіння кисень беруть прямо з приміщень, в яких вони знаходяться через отвори внизу корпусів. Недоліком цієї технології є потрапляння до тих самих приміщень частини продуктів горіння, особливо якщо їх димарі з природною тягою забруднюються. А це може бути небезпечно, адже йдеться, зокрема, і про чадний газ. Більш безпечні щодо цього газові колонки з коаксіальними димарями типу «труба в трубі». По одній із них за допомогою вентилятора закачується повітря, а через іншу також примусово відводять відпрацьовані гази. Такі просунуті пристрої коштують дещо дорожче.

Насамкінець залишається відповісти на питання – коли вигідно використовувати газові колонки? Тут треба відразу зазначити, що для квартири чи приватного будинку, які планується ще й опалювати блакитним паливом, закономірно краще одразу придбати двоконтурний газовий котел. А колонки найбільше підходять для тих домоволодінь, де опалення є централізованим, але немає такої ж централізованої подачі гарячої води. Непоганим варіантом стане монтаж газової колонки і в приватному будинку, який взимку обігрівається твердопаливним казаном. Навіть якщо цей теплогенератор є двоконтурним, його літня експлуатація має мало сенсу, оскільки в теплу пору року для отримання гарячої води можна використовувати колонку. Те саме стосується і випадків, коли в квартирі або будинку прокладено тільки старе проведення, яке не дозволяє поставити електричний нагрівач.

Як і інші різновиди водонагрівачів, апарати, що розглядаються, мають свої плюси і мінуси, при цьому, переваги газових колонок виглядають так:

• Зручність використання;
• Висока швидкість нагрівання води;
• Наявність кількох систем безпеки;
• Широкий вибір моделей з різними характеристиками;
• Наявність у деяких моделях автоматичної модуляції полум'я;
• Компактні габарити, що дозволяють розміщувати колонки прямо на стінах;
• Високі рівні автоматизації роботи завдяки централізованій подачі газу;
• Якісні пристрої без проблем витримують короткочасні гідроудари;
• Нагрів такої кількості рідини, яка потрібна в певний момент часу;
• Можливість створити незалежну від електрики систему гарячого водопостачання.

У свою чергу, недоліки газових колонок полягають у наступному:

• Дорожнеча використовуваного блакитного палива;
• Необхідність постійного стеження за чистотою димаря;
• Обов'язкове отримання дозволів на встановлення колонки у держслужб;
• Неприпустимість монтажу у ванній та інших приміщеннях без вентиляції;
• Можлива вибухо- та пожежонебезпека – при порушенні техніки безпеки;
• Монтаж такого нагрівача можуть виконувати лише спеціалісти з особливим допуском.

Купити газові колонки (проточний газовий водонагрівач) у Києві, дешево та з доставкою по території нашої країни, можна в онлайн-магазині Modernsys.com.ua. Дана категорія нагрівального обладнання представлена в нашому каталозі всіма популярними навісними моделями від провідних виробників. Деякі з них не тільки ефективні в роботі, а й дуже естетичні на вигляд. За допомогою системи інтерактивних фільтрів їх можна швидко і легко вибирати за продуктивністю, найменуванням, країною походження, вартістю, і не тільки. Ми реалізуємо виключно сертифіковану та надійну продукцію, якість якої підтверджують відповідні офіційні гарантії. Газові колонки, ціна яких залежить від їхнього виду та потужності – це швидке приготування гарячої води в різних кількостях, достатніх для забезпечення потреб як квартир, так і приватних будинків.