Як відомо, всі стічні мережі завжди проектуються так, щоб стоки рухалися самотіком. Але що робити, якщо такої можливості немає? Адже не рідкісними бувають ситуації, коли окремі сантехнічні пристрої або їх комплекс розміщується нижче за основні комунікації каналізаційної мережі або навіть вигрібної ями. Таке трапляється, наприклад, якщо в процесі реконструкції приватного будинку чи будь-якої громадської будівлі один або кілька додаткових санвузлів конструюються у підвальних приміщеннях. Теж актуально і під час розширення чи перепланування будівель. Очевидно, що рідина, що використовується там, не зможе самостійно піднятися нагору, а значить, її необхідно перекачувати примусово.
Для цього і застосовуються каналізаційні станції для побутових стоків, монтаж яких виявляється необхідним у таких умовах:
- Якщо з будь-яких причин неможливо сформулювати самопливну лінію відведення забруднених стоків;
- Якщо точки утворення стічних вод значно віддалені від каналізаційних колекторів або вигрібних ям;
- Якщо мінімальний нахил каналізаційного трубопроводу, який неможливо збільшити, загрожує його регулярними засміченнями;
- Якщо через геодезичні особливості місцевості точки утворення стічних вод знаходяться нижче, ніж каналізаційні колектори або вигрібні ями.
Для надійного функціонування примусових стічних мереж часто використовують зручні проміжні накопичувачі, які встановлюють у підвалах. Після того, як подібна ємність заповнюється до країв, запускається підключений до неї каналізаційний насос, який відкачує забруднену рідину в загальний колектор або вигрібну яму. Але, якщо для монтажу такого бака немає місця або власники не хочуть накопичувати стоки прямо у своїй оселі, можна скористатися компактним насосним блоком, який запускається, наприклад, тільки одночасно зі зливами. Втім, тут необхідно одразу враховувати головний недолік всіх подібних пристроїв – це їхня залежність від наявності електроенергії. При цьому, серед усіх модифікацій апаратів, що перекачують забруднені рідини, найпопулярнішими в побутовій сфері є каналізаційні насоси для стоків із сантехніки.
Насосами для унітазів та умивальників називаються компактні пристрої, що монтуються поруч із сантехнічними приладами. У більшості випадків, вони є виробами з прямокутними корпусами, а також вхідними і вихідними патрубками. Усередині таких корпусів знаходяться насоси, що живляться від мереж 220 В. Їх доповнюють фільтруючі елементи та системи автоматики, що регулюють роботу агрегатів, а точніше – включають їх у моменти потрапляння всередину зливів із сантехніки. При цьому забруднені стоки спочатку потрапляють у невеликий бачок, розташований усередині каналізаційного насоса, а з нього примусово перекачуються далі. А зворотний клапан дозволяє транспортувати рідину навіть під кутом нагору, перешкоджаючи її руху у зворотному напрямку.
Ну а основна класифікація каналізаційних станцій поділяє їх на 2 види, виходячи з обладнання:
- Каналізаційні станції без подрібнювача – розраховані на перекачування забруднених стоків без твердих та волокнистих включень, які одразу під тиском прямують до основних відвідних комунікацій;
- Каналізаційні станції з подрібнювачем - розраховані на перекачування забруднених стоків з різними включеннями, які перед подальшим транспортуванням перемелюються прямо всередині їх корпусів.
Обидва види гідротехнічних пристроїв варто розглянути детальніше, щоб розібратися - як краще їх застосовувати. З насосами для каналізації без подрібнювачів цілком зрозуміло. Вони створені для обслуговування сантехнічних та побутових приладів, що виробляють малозабруднені стоки, які потрібно просто транспортувати до місць накопичення або очищення. Відповідно, до даних агрегатів можна підключати пральні машини, пісуари, біде та раковини. У випадку з останніми – за умови, що в їхні сливи не потраплятимуть тверді забруднення. Каналізаційні насоси без подрібнення виробляються з різними варіантами цілком естетичних на вигляд корпусів, і можуть розміщуватися як поряд з сантехнікою, так і в невеликих нішах, що закриваються, за будь-якими фальшстенами. Головне при цьому – забезпечити легкий доступ для проведення регулярного обслуговування.
Більш складними технічно, а також більш функціональними є каналізаційні насоси з подрібнювачами, які часто називають насосами для унітазів. Будь-який подібний прилад, також відомий під коротким назвою сололіфт, крім перекачування стоків здатний ще й подрібнювати великі включення, що знаходяться в них - щоб уникнути засмічень комунікацій. Це можливо завдяки наявності всередині переважно верхніх частин корпусів цих агрегатів спеціальних ріжучих лопатей. Як і простіші аналоги, насоси для каналізації без подрібнювачів включаються в роботу автоматично – паралельно зі зливами із сантехніки. При цьому рідина, що потрапляє в них, відразу транспортується далі, а тверді включення затримуються в спеціальному відсіку, де перемелюються до однорідної маси, а потім також під тиском подаються в стічні трубопроводи.
Залежно від моделі подрібнюючого каналізаційного насоса, можливі два варіанти його функціонування. Якщо пристрій оснащений вимикачем поплавця, тверді маси накопичуватимуться до певного обсягу. У свою чергу інші подрібнювачі завжди запускаються негайно. Конструктивні особливості всіх даних приладів такі, що предмети, що не піддаються розрізанню, осідають на дно спеціальної сітки, що оточує ріжучі лопаті, і знаходяться там до найближчої процедури очищення, не впливаючи при цьому на роботу агрегату. Важливо й те, що всі насоси для побутової каналізації мають високі потужності, тому здатні відводити стоки до 5-10 м у вертикальному напрямку і до 100 м - в горизонтальному.
Необхідно також знати, що існує і друга класифікація каналізаційних станцій для сантехніки, що ділить їх на 3 види, виходячи з робочих умов:
- Каналізаційні насоси для холодних стоків – призначені для перекачування рідини з температурами до 40 °С. Тому їх категорично заборонено підключати до пральних машин, душових кабін, ванн, а також раковин. В іншому випадку під впливом високих температур вони можуть швидко вийти з ладу. Відповідно, каналізаційні станції для холодних стоків можуть обслуговувати лише пісуари та біде – якщо в них немає вбудованого подрібнювача, а якщо він є – то ще й унітази. Для монтажу подібних виробів використовуються спеціальні перехідні муфти, які теж чутливі до високих температур, про що також не слід забувати. А їхньою головною перевагою, порівняно з іншими модифікаціями, є відносно доступна вартість;
- Каналізаційні насоси для гарячих стоків – призначені для перекачування рідин з температурами до 90 °С, хоча існують і моделі, здатні витримувати вищі температури, що обов'язково вказується у їх паспортах. Завдяки такій універсальності, до них можна підключати будь-які побутові прилади та сантехніку, включаючи пральні машини, душові кабіни, ванни та раковини. Зрозуміло, каналізаційні станції для гарячих стоків також виробляються з механізмами подрібнення і без них. Перший варіант, за умови наявності достатньої кількості вхідних патрубків та продуктивності, може використовуватись для комплексного підключення побутової техніки та сантехніки, включаючи унітази, а другий – для обслуговування всіх таких приладів, крім унітазів;
- Компактні каналізаційні насоси – призначені для роботи в невеликих санвузлах, а також обслуговування підвісних унітазів. Причому конструктивно ці пристрої відрізняються дуже суттєво. Так, у дуже невеликих санвузлах застосовуються санітарні насоси для зливних бачків, що мають невелику продуктивність. При цьому вони теж можуть бути розраховані на перекачування, як холодних, так і гарячих стоків. У свою чергу, разом з підвісними унітазами встановлюють компактні санітарні насоси шириною не більше 12 см. Їх монтують за декоративними панелями або в спеціальній ніші безпосередньо на металевій інсталяції, що служить для кріплення унітазу. Головний плюс таких виробів, як нескладно здогадатися, полягає в їхній повній непомітності.