Компонування абсолютної більшості термоклапанів досить прості. Стандартний пристрій такого типу складається всього з двох розташованих у майже завжди латунному корпусі робочих елементів, що формують його назву - запірний клапан і термостатична головка. А додатковими комплектуючими подібних виробів бувають заглушки та рукоятки з вимірювальними шкалами. При цьому більш просунуті моделі термоклапанів оснащують і електронними регуляторами. Що стосується їх основних елементів, то запірні клапани, найчастіше, також виготовляються з латуні – простою або нікельованою. Ще їх іноді виготовляють з нікельованої та хромованої бронзи, і рідше – з дорожчої нержавіючої сталі. При цьому нижня частина будь-якого клапана має форму, що дозволяє перекривати потік теплоносія, а на верхній розташовується натискний шток і пружина.
Неважко здогадатися, що клапани наводяться в дію термоголовками. Усередині кожної з них є чутливий елемент, який знаходиться в сильфоні – порожнини, заповненої парафіном, газом чи рідиною. У процесі нагрівання таке робоче середовище розширюється, виштовхуючи чутливий елемент уперед. А він у свою чергу тисне на шток, пружину, а потім і на клапан. Сила цього тиску визначає ступінь перекриття термостатичного клапана. Варто відразу зазначити, що газові сильфони дозволяють таким пристроям швидше реагувати на зміни температури, ніж парафінові та рідинні. Але й коштують газові термоклапани дорожче. Хоча великої різниці під час експлуатації між ними немає. Такими є конструктивні особливості зовсім не складних, а тому й недорогих термоклапанів. Ну а щоб зрозуміти – для чого вони потрібні, варто детальніше розібратися в принципі їхньої роботи.
Залежно від того, на що реагує конкретний термостатичний клапан для радіатора – температури теплоносія або навколишнього середовища, при її зміні розширюється або зменшується обсяг парафіну, газу або рідини в його сильфоні. При цьому шток виробу під дією чутливого елемента опускається вниз або піднімається вгору відповідно. Якщо рух спрямований вниз, запірний клапан блокує потік теплоносія, уповільнюючи його циркуляцію та зупиняючи попадання в радіатор. Відповідно, батарея перестає нагріватись, а температура в приміщенні перестає зростати. Якщо шток клапана починає рухатися вгору, теплоносій знову починає надходити в радіатор у великих кількостях, що дозволяє йому швидше прогріватися, а значить - віддавати більше тепла в приміщення.
Ну а основна класифікація термоклапанів поділяє їх на 2 види, виходячи зі способу регулювання:
- Автоматичні термостатичні клапани (з налаштуванням) – механізми зменшення перерізу внутрішніх прохідних частин у них працюють за рахунок ручних регулювань, що слугує для балансування;
- Автоматичні термостатичні клапани – механізми зменшення перерізу внутрішніх прохідних частин у них працює в автоматичних режимах, що практично та зручно, оскільки не потребує регулярних коригувань.
Варто також зазначити, що автоматичні термоклапани бувають простими та електронними. Їх другий різновид має набагато ширші функціональні можливо. Так, з їх допомогою можна встановлювати бажану температуру у приміщеннях на кожен день тижня окремо, або навіть погодинно. Подібні електронні термостати хороші тим, що дозволяють сильно заощаджувати на опаленні. Наприклад, якщо з їх допомогою підтримувати мінімальну температуру в будинку чи квартирі протягом робочого дня, і збільшувати її лише на час вечірнього повернення їх власників додому. Зрозуміло, електронні термоголовки обходяться дорожче за звичайні, а також відрізняються більшими розмірами, тому що всередині їх корпусів є відділи для батарейок.
У свою чергу, друга класифікація термостатичних клапанів розділять 4 їх види, залежно від конструкцій термостатів:
- Термостатичні клапани для двотрубних систем - є найпростішими і використовуються в поєднанні із запірно-регулюючими вентилями на лінії подачі або зворотних, якщо необхідна гідравлічна ув'язка радіаторів по одній гілці;
- Термостатичні клапани з прихованими та відкритими гідронадбудовами – комплектуються муфтами з внутрішніми штоками, які уможливлюють їх різноманітні гідравлічні регулювання;
- Термостатичні клапани для однотрубних систем – відрізняються наявністю збільшених внутрішніх проходів, завдяки яким пропускна здатність таких пристроїв досягає 5,1 м3/годину, за рахунок чого вони підходять для безнапірних мереж;
- Термостатичні клапани триходові для байпасних схем - здатні регулювати теплоносій у поєднанні з байпасами, тобто, при досягненні якоїсь температури рідина відправляється в байпас, а коли вона падає - байпас частково перекривається.
В цілому на ринку є набагато більший асортимент термоклапанів для двотрубних систем опалення, ніж для однотрубних. Що цілком закономірно, тому що теплоносій у них розподіляється примусово та під великим тиском. А термоклапани для батарей таки дозволяють рівномірно розподіляти тиск у таких мережах. При цьому важливо знати, що у складі однотрубних систем не можна використовувати термоклапани для їх двохтрубних аналогів. Справа в тому, що у них менша пропускна здатність, а працювати вони можуть тільки при великій різниці тисків у подачі та звороті, через що є ризик перенаправлення теплоносія в байпас. До речі, відрізняти такі вироби досить просто – термостатичні клапани для однотрубних систем мають більші габарити.
Ну і, нарешті, третя класифікація терморегуляторів налічує 3 їх виду, залежно від конструкцій корпусів:
- Термостатичні клапани прямі – підходять для найпоширеніших радіаторів із бічним підключенням комунікацій;
- Термостатичні клапани кутові – підходять для сучасних радіаторів із нижнім підключенням комунікацій;
- Термостатичні клапани гарнітурні – є частинами сполучних вузлів із перемичками для комунікацій.
Крім інших моделей, у продажу можна знайти і термоклапани з антивандальними кожухами, добре захищені від стороннього втручання. Вони призначені для використання в громадських будинках, школах, дитячих садках і будинках з маленькими дітьми.