Компанування будь-якого електрокотла включає такі обов'язкові частини – корпус, нагрівальний елемент, бак, теплообмінник, циркуляційний насос, а також системи керування та контролю безпеки. А додатковими комплектуючими таких апаратів є циркуляційні насоси, розширювальні баки, дисплеї, і не тільки. Зрозуміло, як і у випадку з нагрівачами на інших видах палива, котли опалення електричні виробляються в різних модифікаціях, серед яких не важко вибрати оптимальну - під конкретні умови роботи. Всього існує 4 класифікацій подібних теплогенераторів, що найчастіше використовуються, заснованих на їх різних характеристиках. Але ключова класифікація електричних котлів має на увазі їх поділ на 3 види, залежно від конструкцій нагрівальних елементів:
- ТЕНові електричні котли – є найбільш популярними апаратами такого типу, затребуваність яких забезпечується їхньою доступною ціною. Вони перетворюють енергію струму тепло з використанням трубчастих електронагрівачів, скорочено званих ТЕНами. Останні швидко прогрівають теплоносій, що рухається в проточному режимі, потім відразу поступає в радіатори. У ТЕНовому електрокотлі такий нагрівач може бути як один, так і кілька. При цьому найпростіші з подібних теплогенераторів комплектуються тільки нагрівальними баками і ТЕНами, більш просунуті - ще й розширювальними ємностями та електронним керуванням. А загальним оснащенням для таких агрегатів є автоматичні вимикачі, що оберігають від перегріву.
- Електродні електричні котли – є більш сучасними, але менш популярними через відносно високу вартість. У процесі експлуатації вони використовують технологію іонізації рідини, що передбачає пропуск струму через теплоносій безпосередньо. Цей процес є дуже ефективним, але складним. Основна проблема електродних електрокотлів полягає у допустимості роботи тільки з якісною рідиною, що рухається через них. Справа в тому, що оптимальне протікання іонізаційного процесу можливе виключно у чистій воді. Якщо ж вона не буде проходити попередню підготовку, дрібні забруднення в її складі збільшуватимуть кількість енергії, що витрачається на нагрівання. Також електродним котлам електрики потрібне хороше заземлення;
- Індукційні електричні казани – є найбільш економічними, серед інших аналогів, що виробляють тепло за рахунок енергії струму. Рідина підігрівається в них завдяки протіканню індукційних процесів. Однак, індукційні електрокотли досить габаритні, а для розміщення всіх додаткових комплектуючих іноді доводиться відводити окремі приміщення котелень. Через конструктивну складність такі пристрої досить часто встановлюють у приватних будинках. Натомість, з урахуванням їхньої високої економічності, індукційні котли на електриці активно використовують у промисловій сфері. Тим більше, що ці агрегати мають ще одну важливу гідність – вони можуть працювати не тільки зі звичайною водою, але й із незамерзаючими рідинами.
У свою чергу, друга класифікація електричних котлів ділить їх на 2 види, виходячи з можливості розміщення:
- Настінні електричні казани – також звані навісними, вони є компактними, тому монтуються на вертикальних поверхнях стін;
- Підлогові електричні котли – більші та потужніші, а тому монтуються на горизонтальних поверхнях, найчастіше – у приміщеннях котелень.
Третя класифікація електричних котлів передбачає їх поділ на 2 види, залежно від функціональних можливостей:
- Одноконтурні електричні казани – здатні нагрівати теплоносій тільки для системи опалення, а гарячу воду через бойлер непрямого нагріву.
- Двоконтурні електричні котли – здатні нагрівати теплоносій як для системи опалення, так і для системи гарячого водопостачання.
Ну і, нарешті, четверта класифікація електричних котлів розрізняє два їх види, з урахуванням споживаної потужності:
- Однофазні електричні котли - це, в основному, моделі потужністю до 12 кВт, найбільш поширені в побутовій сфері, та живляться від мереж 220 В;
- Трифазні електричні котли – найбільш поширені в промисловій сфері за рахунок високих потужностей, які живляться від мереж 380 В. Потрібно також відзначити, що крім стандартних нагрівачів такого типу, існують і комбіновані котли, здатні окрім електрики працювати на газу чи деревині.