Оскільки найголовнішими елементами будь-якої внутрішньої каналізаційної системи є комунікації, якими транспортуються стоки, ключова увага при їх створенні приділяється матеріалам складових їх труб та фітингів. Цікаво, що у випадку з цими мережами вибір таких матеріалів на сучасному ринку виявляється досить великий. Якщо раніше внутрішні каналізаційні трубопроводи виготовляли здебільшого лише з чавуну, то тепер у цій сфері активно використовуються різні види полімерів. Причому завдяки своїм численним достоїнствам вони вже встигли потіснити не тільки чавунні, а й сталеві труби.
Відповідно, не дивно, що основна класифікація труб і фітингів для внутрішньої каналізації передбачає їх поділ на 7 видів, залежно від матеріалів, що використовуються для їх виготовлення:
- Труби та фітинги для внутрішньої каналізації із чавуну – виготовляються із найбільш довговічного матеріалу серед усіх інших аналогів. Оскільки основою йому служить залізняк, він виявляється досить міцним, що властиво стали. А значно більший вміст кисню у структурі чавуну наділяє його ще й вражаючою зносостійкістю. Для виготовлення чавунних каналізаційних труб застосовуються технології відцентрового та напівнеприривного лиття. При цьому перша технологія дає можливість створювати вироби будь-якого діаметру, довжини і товщини. Усі труби та фітинги з чавуну для внутрішньої каналізації обов'язково оснащуються розтрубами. Для запобігання появі корозії труби з цього матеріалу та арматура для них обробляються всередині нафтовим бітумом і покриваються емаллю;
- Труби та фітинги для внутрішньої каналізації з полівінілхлориду – виробляються з термопластичного полімеру, відомого стійкістю до кислотних та лужних середовищ, розчинників та мінеральних олій. Робочий діапазон температур для таких виробів становить від -15 до 66 °С. Всі полівінілхлоридові каналізаційні труби відрізняються підвищеною фізичною та біологічною інертністю, порівняно зі сталевими, мідними та поліетиленовими аналогами. При цьому найперспективнішою сировиною для створення стічних комунікацій зараз вважається непластифікований полівінілхлорид, також відомий як вініпласт – це різновид ПВХ з більш жорсткою структурою. Труби та фітинги із ПВХ для внутрішньої каналізації також дозволяють легко реконструювати таку мережу;
- Труби та фітинги для внутрішньої каналізації з поліпропілену - виробляються з більш прогресивного та стійкого до багатьох негативних впливів матеріалу, ніж полівінілхлорид. Він відрізняється підвищеною еластичністю, високою термостійкістю і навіть допустимістю контактів із сірчаною кислотою. Поліпропіленові каналізаційні труби також бувають морозостійкими, і можуть витримувати температури від -10 °С до -50 °С. Але це властивість залежить від використовуваних конкретним виробником добавок, і навіть від загальної якості виробів. Також труби та фітинги з ПП для внутрішньої каналізації з товстими стінками здатні витримувати досить високий робочий тиск, який вказується в їх маркуваннях, поряд з типами сировини, діаметрами та самими товщинами стінок;
- Труби та фітинги для внутрішньої каналізації з поліетилену – виготовляються з найбільш гнучкого та дешевого матеріалу. Його отримують у процесі полімеризації етилену з додаванням каталізаторів, яке характеристики залежать від складу та умов протікання хімічної реакції. При цьому поліетиленові каналізаційні труби виготовляють шляхом полімеризації вуглеводнів під низьким тиском, а тому їх також називають ПНД-трубами. Даний матеріал є практичним і доступним за ціною, але далеко не ідеальним. Труби та фітинги з ПЕ для внутрішньої каналізації сильно поступаються аналогам з полівінілхлориду та поліпропілену у зносостійкості. Аж до того, що при регулярному впливі абразивних частинок їх стінки досить швидко стираються;
- Труби та фітинги для внутрішньої каналізації із сталі – виготовляються із самого міцного та жорсткого матеріалу, здатного витримувати значні механічні та температурні навантаження. Втім, хоч це і може здатися дивним, але подібні вироби погано підходять для конструювання стічних мереж. Проблема в тому, що сталеві каналізаційні труби дуже сприйнятливі до агресивних середовищ, через які їхня поверхня починає швидко роз'їдати іржа. А захистити їх від поступового прогнення практично неможливо, хоча іноді для цього і використовують бітум. Тому труби та фітинги зі сталі для внутрішньої каналізації у складі подібних систем не здатні прослужити дійсно довго, що суттєво обмежує їх застосування у цій сфері.
Варто зазначити, що для конструювання внутрішніх каналізаційних систем також можна використовувати керамічні та азбестоцементні труби. Їх переваги полягають у повній хімічній нейтральності та досить великому терміні служби. Але такі комунікації вкрай рідко встановлюють у приватних будинках і тим більше квартирах через складні техніко-експлуатаційні нюанси. Так, каналізаційні труби з азбестоцементу, що виробляються з портландцементу та азбестових волокон, мають обмежену кількість типових розмірів, відносно невисоку міцність, а також складні в монтажі. У свою чергу, каналізаційні труби з кераміки, здатні витримувати температуру більш ніж 1000 °С, що більш актуально у сфері промисловості, мало затребувані також через складне складання магістралей та високу вартість.